Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 920/2155/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Бондар С.В., Грека Б.М., - (доповідача у справі)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління майна комунальної власності Сумської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.04.14у справі№ 920/2155/13господарського суду Сумської областіза позовомУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекціїдоУправління майна комунальної власності Сумської міської радипровизнання частини договору недійсноюза участю представників від:позивачаМельнік О.В. (дов. від 02.06.14)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції, звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради про визнання недійсною частини ІІ Додатку №3 "Розрахунок розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна" до договору оренди №ФМ-355 від 30.01.98 у редакції зміни від 08.08.11 №2 до Розрахунку, а також покласти на Управління майна комунальної власності Сумської міської ради судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.02.14 (суддя Заєць С.В.), залишеним без мін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.14 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Бондаренко В.П., судді: Ільїн О.В.,

Россолов В.В.), у задоволенні позову відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що спірні правочини не є укладеними, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що зміни від 08.08.11 №2 до договору оренди від 30.01.98 №ФМ-355 були засвідчені нотаріально та зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, а отже, позивач не довів невідповідність договору нормам закону і його вимоги є неправомірними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Свою позицію скаржник мотивує не вірністю висновків апеляційної інстанції щодо недійсності, або неукладеності зазначеного договору оренди, бо неможливо визнати неукладеним договір оренди, за яким майно фактично передане у користування та за яке сплачувалася орендна плата. А зважаючи на приписи спеціального законодавства в сфері оренди - ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", - обов'язок нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів оренди комунального майна взагалі не передбачений, через що висновок апеляції про визнання даного договору оренди неукладеним, на думку скаржника, також є помилковим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, а також додаткові пояснення позивача, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.01.98 сторони уклали договір оренди №ФМ-355, що діє у редакції зі змінами від 02.06.08 №2 та від 08.08.11 №2, за умовами якого орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених договором, нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Металургів,2, поверх 1, площа: 201,4м3.

Відповідно до п.4.1 договору (у редакції зі змінами від 02.06.08 № 2), орендна плата за об'єкт оренди розраховується на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що розмір орендної плати визначається на підставі розрахунку розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна, який є додатком №3 до зміни №2 до договору оренди від 30.01.98 №ФМ-355.

08.08.11 сторони внесли зміни до розрахунку і виклали його у новій редакції під №2 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.98 №ФМ-355, відповідно до яких орендна плата з 01.08.11 по 31.12.11 встановлюється на рівні 1 грн. на рік, а у подальшому складає 7 208,47 грн. множиться на І п.р. (Індекс інфляції за період з 01.06.10 по грудень 2011 року) множиться на Ім. (Індекс Інфляції за перший місяць оренди) за січень 2012 року додається 20% ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до розділу ІІ змін від 08.08.11 №2, розмір місячної орендної плати за січень 2012 року розраховується за наведеною у даній зміні формулою, площа орендованого нерухомого майна становить 201,4 м3, базова ставка орендної плати за використання 1 м3 нерухомого майна встановлена рішенням Сумської міської ради від 23.06.10 №3964-МР і становить 8,50 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Предметом позову по даній справі є визнання недійсною частини ІІ додатку №3 "Розрахунок розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна" до договору оренди від 30.01.98 №ФМ-355 у редакції змін №2 розрахунку від 08.08.11. Свою позицію УДППЗ "Укрпошта" в/о Сумської дирекції аргументує тим, що органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані встановлювати орендну плату для позивача на рівні бюджетних організацій, у зв'язку з чим оспорювані умови договору суперечать законодавству, а саме: ст.6 ЗУ "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", та мають бути визнані недійсними на підставі ч.1 ст.215 ЦК України.

Рішенням господарського суду від Сумської області від 17.02.14 у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що той факт, що діяльність позивача підпадає під дію ЗУ "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", щодо надання відповідної пільги по орендній платі, сам по собі не може бути підставою для задоволення позову про визнання недійсною частини змін до одговору щодо по оплати. Всилу ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 23.06.10 №3964 - МР, позивач мав право ініціювати внесення змін до договору шляхом звернення з відповідною заявою до орендодавця, якщо ним отримано статус підприємства зв'язку, що розповсюджує періодичні видання редакцій державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, однак цього не зробив, а отже відсутні підстави для задоволення позову про визнання змін до договору недійсними.

Апеляційний суд з таким висновком місцевого суду цілком погодився, однак підставою для залишення судового рішення в силі стало викладення інших мотивів. Апеляційна інстанція вказала, що якщо сторони бажали внести зміни до договору оренди від 30.01.98 №ФМ-355, який був укладений за правилами ЦК Української РСР від 1963 року, та у разі, якщо нові відносини між ними містили ознаки, закріплені ст.ст.793-794 ЦК України, то вони мали дотримуватися вимог останнього щодо обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені ст.203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно зі ст.ст.210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Спірні правочини не є укладеними, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що зміни від 08.08.11 №2 до договору оренди від 30.01.98 №ФМ-355 були засвідчені нотаріально та зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а тому в позові слід відмовити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, спростовуючи доводи касаційної скарги, вважає за необхідне підтримати правову позицію апеляційної інстанції з огляду на наступне.

В основу постанови апеляційної інстанції покладено висновок про нечинність (неукладеність) частини ІІ Додатку №3 "Розрахунок розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна" до договору оренди №ФМ-355 від 30.01.98 у редакції змін від 08.08.11 №2 до Розрахунку, у зв'язку з відсутністю їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації, та обумовлену цим відмову у позовних вимогах.

Спірні правовідносини регулюються нормами Господарського кодексу України (ч.6 ст.283), Цивільного кодексу України (ч.1 ст.210, ч.3 ст.640, ст.654, ст.ст.793-794), а також нормами спеціального законодавства у даній сфері - ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до п.9 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 01.01.04 і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що нормами спеціального законодавства, зокрема, ст.12 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", регулюється момент укладення договору оренди державного та комунального майна. Однак, даний закон не містить жодної норми, яка б регулювала питання форми договору оренди чи питання нотаріального посвідчення або державної реєстрації такого договору.

Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 793 ЦК України договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Водночас ст.794 вищезазначеного Кодексу передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Зі змісту ч.3 ст.640 цього Кодексу вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Отже, згідно з ч.1 ст.210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Статтею 654 ЦК України чітко визначено, що зміни до договору повинні вчинятися у тій самій формі, яка визначена для договорів певного виду чинним на час погодження сторонами умов правочину законодавством.

Зважаючи на те, що частина ІІ Додатку №3 "Розрахунок розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна" до договору оренди №ФМ-355 від 30.01.98 у редакції змін від 08.08.11 №2 до Розрахунку не засвідчені нотаріально та не зареєстровані у встановленому законом порядку, висновок апеляційної інстанції суду про її нечинність (неукладеність) є цілком обґрунтованим та законним, а відмова у позові правомірною.

Окрім того, встановлений судом попередньої інстанції факт нечинності (неукладеності) частини ІІ Додатку №3 "Розрахунок розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна" до договору оренди №ФМ-355 від 30.01.98 у редакції змін від 08.08.11 №2 (ст.ст.210, 640 ЦК України - відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації), свідчить про неможливість визнання таких змін недійсними (ст.ст.203, 215 ЦК України).

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.14 у справі №920/2155/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

Б.М. Грек